Домашнє насильство: визначення, ознаки та відповідальність за вчинення

Домашнє насильство – це не лише побої. Це як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування по відношенню до людини, якщо вони порушують її конституційні права і свободи, наносять моральну шкоду або шкоду фізичному чи психічному здоров`ю.

• Які є різновиди проявів домашнього насильства?

Фізичне насильство – це коли вас б`ють, штовхають; перешкоджають вільному пересуванню; створюють ситуації, які можуть загрожувати вашому життю чи здоров`ю; вам погрожують зброєю чи іншими предметами, що можуть завдати фізичної шкоди; вас позбавляють допомоги під час хвороби чи вагітності.

Економічне насильство : вас позбавляють їжі чи води; пошкоджують чи ламають особисте майно; незаконно обмежують доступ до житла чи позбавляють житла; вилучають власні кошти, речі; примушують жебракувати, забороняють або примушують працювати, забороняють навчатися;

Психологічне насильство: погрожують вбивством, каліцтвом; цілковито контролюють; зневажають як особистість; погрожують відібрати дітей; переслідують, залякують, цькують, у всьому звинувачують;

Сексуальне насильство: примушують займатися проституцією; примушують до небажаних статевих стосунків; неприйнятно жартують, виголошуючи фрази із сексуальним підтекстом.

Суттєво розширено коло осіб, яких стосується таке явище. Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти між подружжям, то тепер це і колишні чоловіки або дружини, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації).

Розширили і коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі.

Введено поняття дитини-кривдника, тобто особи до 18 років, яка вчинила будь-яке насильство.
А дитина (особа до 18 років) вважається жертвою не лише коли вона зазнала насилля, і коли стала його свідком.

• Які існують способи захисту від домашнього насильства?

Законодавець для припинення домашнього насильства ввів такі заходи для реагування як терміновий заборонний припис та обмежувальний припис стосовно кривдника.

Терміновий заборонний припис

Терміновий заборонний припис уже своєю назвою каже про швидкість його винесення. Цей захід здійснюється органами поліції та спрямований на негайне припинення домашнього насилля. Він зобов’язує кривдника негайно залишити місце проживання чи перебування постраждалої особи навіть якщо він є власником цієї квартири чи будинку.

Терміновий заборонний припис може бути накладено терміном до 10 діб.

Для винесення термінового заборонного припису постраждала особа може або написати заяву до поліції, або за власною ініціативою поліцейським. Однак, такий захід не можна застосовувати до дітей, що чинять насильство (осіб до 18 років).

Обмежувальний припис

У випадку коли кривдник продовжує чинити сімейне насильство постраждала особа може звернутись з заявою про винесення обмежувального припису. Для його винесення необхідно звернутись з заявою до суду.

На відміну від термінового заборонного припису обмежувальний припис виноситься від 1 до 6 місяців. Ось в цьому випадку постраждала особа має довести суду, що попередні заходи протидії домашнього насильства не дали свого результату і тому до кривдника мають бути застосовані більш жорсткі обмеження.

Наприклад: заборона перебувати в місці спільного проживання, надання доступу до житла постраждалій особі, заборона наближатись на певну відстань до особи, заборона спілкуватись з постраждалою дитиною, заборона розшукувати постраждалу особу, вести листування, дзвінки.

Слід зазначити, що при винесенні обмежувального припису до кривдника може бути застосовано кілька заборон одночасно.

Важливо! Заборони перебування в місці спільного проживання як і в терміновому заборонному приписі не можуть бути застосовані до дітей-кривдників.

• Які докази необхідно надати суду для винесення обмежувального припису?

Це можуть бути протоколи про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності за домашнє насильство, покази свідків, виписки з картки хворого, якщо завдано тілесних ушкоджень, терміновий заборонний припис та ін.

Судовий збір з подання такої заяви не сплачується.

Важливо! особи, які постраждали від домашнього насильства, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, тобто складання процесуальних документів та представництво інтересів в суді.
Для цього вони мають звернутись до найближчого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро        https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/domashnye-nasylstvo-vyznachennya-oznaky-ta-vidpovidalnist-za-vchynennya/

Нормативно-правова база щодо запобігання та протидії домашньому насильству

1. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» зі змінами  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF   https://www.golosiivruo.gov.ua/docs/section/629622d732257174284034.pdf

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 654 «Про затвердження Типового положення про мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2018-%D0%BF

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 655 «Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі»https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/655-2018-%D0%BF

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 728-р «Про схвалення Концепції Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2023 року» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/728-2018-%D1%80

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 43 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/43-2019-%D0%BF

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 234 «Про затвердження Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234-2019-%D0%BF

8. Наказ Міністерства соціальної політики від 01.10.2018 № 1434 «Про затвердження Типової програми для кривдників»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1222-18

9. Наказ Міністерства соціальної політики від 11.12.2018 № 1852 «Про утворення Державної установи «Кол-центр Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей»https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1458-18

10. Спільний наказ Міністерства соціальної політики та МВС від 13.03.2019 № 369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0333-19

11. Наказ Міністерства освіти і науки від 22.05.2018 № 509 «Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0885-18

12. Наказ Міністерства освіти і науки від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»
https://imzo.gov.ua/2018/10/03/nakaz-mon-vid-02-10-2018-1047-pro-zatverdzhennia-metodychnykh-rekomendatsiy-shchodo-vyiavlennia-reahuvannia-na-vypadky-domashn-oho-nasyl-stva-i-vzaiemodii-pedahohichnykh-pratsivnykiv-iz-inshymy-orhana/

13. Наказ Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 № 278 «Про затвердження Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0262-19

14. Спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та МВС України від 07.09.2009 N 3131/386 «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09

15. Лист МОН "Про запобігання та протидію домашньому насильству в умовах воєнного стану в Україні" № 1/5735-22 від 30.05.2022 https://www.golosiivruo.gov.ua/docs/section/629622d732257174284034.pdf

ПОРЯДОК

розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу

1. Цей Порядок визначає механізм прийняття, обліку і розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу (далі - заява).

2. Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, Мінсоцполітики, структурним підрозділом, відповідальним за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації, відповідним підрозділом органу Національної поліції (далі - органи).

3. Усна заява викладається заявником і записується посадовою особою відповідного органу, а письмова - надсилається поштою або подається особисто, або передається через іншу особу.

4. У заяві зазначається прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, а також міститься інформація про те, ким вчинено насильство в сім'ї, час і місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення.

5. Заява одразу після надходження до Мінсоцполітики, структурного підрозділу, відповідального за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації реєструється в журналі обліку заяв про вчинення насильства в сім'ї, а до відповідного підрозділу органу Національної поліції - у книзі обліку заяв про злочини та пригоди.

6. Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

7. Органи розглядають заяву не більше ніж протягом трьох днів. Якщо виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин, заява розглядається не більше ніж протягом семи календарних днів.

У разі коли заява стосується неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї, відповідна інформація подається службі у справах дітей та органу опіки і піклування.

8. Відповідний підрозділ органу Національної поліції інформує протягом трьох днів про отримання заяви структурний підрозділ, відповідальний за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації.

9. Про отримання заяви, в якій міститься повідомлення про існування загрози життю і здоров'ю особи, негайно інформується відповідний орган Національної поліції (за спеціальною телефонною лінією 102) для вжиття заходів до припинення насильства або дій членів сім'ї, спрямованих на виконання реальної загрози його вчинення.

10. Під час розгляду заяви здійснюється відвідання постраждалого від насильства в сім'ї або особи, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства, за місцем проживання представниками відповідного підрозділу органу Національної поліції, структурного підрозділу, відповідального за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відповідної місцевої держадміністрації, а у разі отримання зазначеної інформації стосовно неповнолітнього - із залученням представників органу опіки та піклування і служби у справах дітей.

11. Структурний підрозділ, відповідальний за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації організовує надання постраждалим від насильства в сім'ї та членам сім'ї, стосовно яких існує реальна його загроза, психологічних, юридичних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, інформаційних та інших послуг, якими вони можуть скористатися через мережу центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізованих служб, а у разі потреби направляють їх до спеціалізованих установ для постраждалих від насильства в сім'ї (кризові центри, притулки, центри медико-соціальної реабілітації).

12. Відомості про особисте життя та інша інформація, що міститься у заяві, не підлягають розголошенню.

Перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

• до територіального органу поліції або за телефоном 102;
• до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• до управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрації;
• до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;
• до психолога, соціального педагога, класного керівника;
• до близької людини;
• на телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію – безкоштовні як із стаціонарних телефонів на всій території України, так із мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашнього насильства (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно приготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юриста щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0800213103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

• інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
• безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• правові консультації;
• зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номера телефонів, інші засоби зв’язку.

  ---

  Служби постраждалих осіб:

1. центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2. притулки для дітей;
3. центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4. соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5. центри соціально-психологічної допомоги;
6. територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7. інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статті, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Відеоролик "Ми проти насильства"

http://nssu.gov.ua/domashnye-nasilstvo/inform_karta

https://drive.google.com/file/d/1la749daWpHC_n5_A0ubb92V-UlwWG8jq/view

БУКЛЕТИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

Команда Stop_sexтинг створила корисні буклети, які допоможуть батькам та освітянам не допустити залучення дітей до протиправної діяльності через інтернет.

Протидія залученню дітей російськими військовими до протиправної діяльності через інтернет

Приватність дитини в інтернеті

Як відрізнити неправдиву інформацуію